Page 39 - book
P. 39

голосів (підписів) вимагається та чим менше часу на їхній збір надається, тим
   важче жителям-ініціаторам виконувати встановлені вимоги.
      Відтак, корисним буде таке «правило доступності» – чим менша громада,
   тим меншими мають бути вимоги до будь-яких кількісних показників залу-
   чення громадян.
      2. Щоб окремі механізми реально запрацювали їх потрібно підкріплювати
   необхідними ресурсами, інакше виникатиме непотрібний ані місцевій владі,
   ані громадянам розрив між задекларованими цілями й справді досягнутими
   результатами. Так, наприклад, найдосконаліше положення про електронні
   петиції буде порожнім, якщо на офіційних вебсайтах відсутні алгоритми для
   ініціювання петицій і голосування за них, а також системи верифікації учас-
   ників голосування.
      3. Ефективне використання механізмів залучення громадян суттєво зале-
   жить від рівня інформованості жителів про їх сутність, зміст, порядок засто-
   сування. Усім відомий принцип, що незнання не звільняє від відповідальнос-
   ті. У сфері участі громадян у вирішенні питань місцевого значення дії інший
   підхід - незнання не дозволяє громадянам брати на себе відповідальність
   управляти справами територіальної громади, а отже бути здатними вплива-
   ти на зміни.
      Відтак, завданням місцевої влади є не тільки створення сприятливих нор-
   мативних умов для використання механізмів залучення громадян, але й ін-
   формування жителів про можливості цих механізмів. Коли громадяни зна-
   тимуть самі шляхи участі в житті територіальної громади, а також вмітимуть
   ними користатися, то тоді механізми залучення перестають бути формаль-
   ним атрибутом демократії й наповнюються тим смислом, заради якого вони
   й задумані.
      Позитивною практикою є залучення до цього процесу громадських ор-
   ганізацій. Які можуть проводити навчання та інформаційні кампанії в своїх
   громадах.
      4. Доступність механізмів залучення громадян має, звісно, велике значен-
   ня, проте не завжди вона є вирішальною.У цьому зв’язку, можна вести мову
   про своєрідні «парадокси залучення». Наприклад, «парадокс доступності» –
   доступність не компенсує дефіциту знання. Добре функціонально прописа-
   ний та легкий в застосуванні механізм залучення не приноситиме користі,
   якщо громадяни за нього не знають чи не вміють ним користуватися.

                                          39
   34   35   36   37   38   39   40   41   42   43   44